Азбука виховання

А — азбуку виховання повинні знати всі батьки
Б — будьте при дітях витриманими в своїх вчинках.
В — вас запитують — уважно слухайте, дайте відповідь.
Г — говоріть з дитиною у зрозумілій для неї формі.
Д — дайте можливість дитині винайти самостійність.
Є — єдність між педагогами і членами сім’ї — запорука успішного виховання.
Ж — життя дитини повинно бути заповненим посильною працею.
З — знайте: основи виховання завдаються з раннього дитинства.
І — ігри — запорука здорового фізичного розвитку дитини.
К — корисно знати: любов до дитини має бути поміркованою.
Л — любов до рідного краю виховуйте з дитинства.
М — мама і мир — найдорожче для дітей.
Н — не говоріть дітям неправду.
О — одяг має бути охайним.
П — прагніть завжди чинити з дітьми справедливо.
Р — розмовляйте з дітьми часто, співайте разом.
С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.
Т — трудитися навчайте з раннього віку.
У — успіх,у вихованні залежить від здорової атмосфери в сім’ї.
Ф — фізкультура повинна стати для дитини улюбленим уроком.
X — хай завжди дитина відчуває інтерес до себе.
Ц — цілеспрямованість у вихованні допоможе досягти значних успіхів
Ч — частіше бувайте з дитиною на природі.
Ш — шум — ворог здоров’я дитини
Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.
Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, справедливою, чесною, ставилася до всіх з любов’ю, дотримуйтесь цих порад самі.

Чи варто карати дитину?

Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити. Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров’ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти. Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам’ятка.Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров’я дитини.Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.

Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.Не нагадуйте дитині про її «старі гріхи». Не заважайте їй «починати життя спочатку». Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!

Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності. Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу. Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. «Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю «мудрість» далі, передаючи її з покоління в покоління!» — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки. «Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп’яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: «Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути». Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: «Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь». Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: «Жодного насильства!»Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з’являються такі «дорослі» захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?
Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці «дрібниці» інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків.

Участь тата у вихованні дитини

ДЛЯ ВАС, ТАТУСІ!

Ми всі звикли, що вихованням дітей активно займаються мами. Більшість книг для батьків також адресовано мамам, на батьківські збори переважно приходять мами або бабусі. Однак психологи попереджають, що недооцінка ролі батька негативно впливає на розвиток особистості дитини. Ми навіть не усвідомлюємо того, який великий вплив має батько на дітей. Але наскільки ефективний цей вплив, чи сприяє повноцінному розвиткові дитини і гармонійним стосункам у сім’ї — залежить від тієї виховної позиції, що її дотримується батько.

Пропонуємо цей тест лише татусям.

Потрібно висловити своє ставлення до запропонованих стверджень.

Якщо Ви згодні з цим висловлюванням, то отримаєте 2 бали, якщо не зовсім згодні — 1 бал, не згодні — 0 балів.

Оцініть, будь ласка, запропоновані висловлювання:

1. Тато краще справляється з дорослими дітьми, ніж з маленькими.
2. На випадок розлучення діти повинні залишатися з матір’ю.
3. Добрий чоловік, як правило, і добрий тато.
4. Чоловікові не личить відкрито висловлювати свої почуття.
5. У питаннях виховання думка батька є вирішальною.
6. Після народження дитини дружина приділяє чоловікові менше уваги.
7. Дітям ліпше жити без батька, ніж терпіти поганого.
8. Оскільки вважається, що жінка кращий вихователь, ніж чоловік, то нехай вона і виховує дітей.
9. Якщо дитина не може з чимось упоратися, вона повинна завжди звертатися до мами.
10. Чим сильніша любов до дитини, тим легше її виховувати.
11. Тато повинен втручатися у виховання дитини лише тоді, коли про це попросить дружина.
12. Дитина, яка залишилася з мамою після розлучення батьків, не страждає без батька.
13. Мами, як правило, надто розбещують дітей.
14. Відпустку бажано проводити всією сім’єю.
15. Хлопчик з самого раннього віку повинен виховуватися інакше, ніж дівчинка.
16. Деякі діти хочуть проводити час частіше з татом, ніж з мамою.
17. У Вас часто виникає відчуття, що для Вашої дружини дитина важливіша, ніж Ви.
18. У всіх питаннях виховання Ви можете з успіхом замінити дружину.
19. Дитина більше повинна поважати батька, ніж маму.
20. Ваша дружина завжди втручається, коли Ви починаєте займатися з дитиною.
21. При бажанні чоловік може впоратися з новонародженим не гірше від жінки.
22. Вплив батька більш важливий для сина, ніж для доньки.
23. Ваша дружина не сприймає Вас як серйозного вихователя.
24. Коли в сім’ї є бабусі, виховувати дитину набагато легше.

Підрахуйте бали, які Ви набрали в кожній групі питань

Група «А» — відповіді на запитання №№ 1, 4, 5, 12, 13, 15, 19, 22

Група «Б» — відповіді на запитання №№ 3, 7,10,14,16,18, 21, 24

Група «В» — відповіді на запитання №№ 2, 6, 8, 9, 11, 17, 20, 23

Кожна група відповідає одному з типів.

У якій групі Ви набрали найбільше балів — до такої Ви і належите.

Результати групи «А» — традиційний тип — Тато — глава сім’ї, якому належить вирішальне слово в усіх питаннях, в тому числі й у вихованні. Він досить строгий, надає великого значення дисципліні, вимагає від дітей виконання цілого ряду обов’язків. Але в принципі між ним і дітьми немає щирих стосунків. Діти ставляться до батька стримано, оскільки відчувають, що він недостатньо розуміє їх бажання та інтереси.

Результати групи «Б» — сучасний тато — Для нього спілкування з дітьми, турбота про них — природний обов’язок. Хоча в нього і немає стільки вільного часу, як хотілося б, багато уваги проте він приділяє своїм дітям. Такий тато не соромиться показувати дітям свої почуття. Він вміє не лише знайти взаєморозуміння зі старшими дітьми, але й доглядати за маленькими. Діти його обожнюють.

Результати групи «В» — батько, який турбується про сімейне благополуччя- Такий чоловік надає повну свободу дружині в питаннях виховання. Вважає, що він все одно не зможе замінити її у питаннях виховання. Тим паче, що він постійно завантажений роботою. Не дивно, що через певний час діти починають ставитися до нього відчужено. Напевно, більш гармонійних стосунків можна досягти, якщо дружина продемонструє свою довіру до нього, як до вихователя.

Татусі очима дітей

Хоч і рідко, але все ж є такі чоловіки, із задоволенням заколисуючі, пеленаючі і миючі своїх немовлят, а після стомлюючої роботи ще й знаходять відпочинок в іграх з ними. Однак таких чоловіків небагато. Ось якими постали татусі в очах власних дітей.
Тато під каблуком. Правом голосу в таких сім’ях володіє не чоловік, а його дружина. В даному випадку в очах дитини тато — сам дитина, оскільки мама завжди говорить йому, що потрібно робити. Тому тато також потребує мами, вважають малюки. Відносна «неврівноваженість» батька — поганий приклад, погана модель для сім’ї, для дітей.
Тато-клоун. Батько цієї групи чекає не дочекається кінця тижня, прагнучи пограти з дитиною в усі ігри, які подобаються. Ігри ці тривають до повної втрати сил. Однак пізніше діти кажуть: «Ми не немовлята! Будьте ласкаві, сприймайте нас як дорослих, так як у нас також існують свої проблеми!» Порада психологів: роль батька полягає не в тому, щоб будувати з себе клоуна і розважати сімейство. Необхідно рости разом з власними дітьми, вчасно реагуючи на зміну їх світогляду.
Тато поза сім’єю. У цю групу входять розлучені чоловіки, які можуть зустрічатися з дітьми лише у вихідні дні або ще рідше. Якщо у батька і дитини немає постійних загальних інтенсивних вражень, вони стають чужими одне для одного. Порада для розлучених батьків: навіть якщо у вас і дуже напружені стосунки з колишньою дружиною, систематично розмовляйте з нею про дітей. Така практика себе виправдовує, оскільки ви рідко зустрічаєтесь зі своєю дитиною.
Тато біля телевізора. Це тип батьків, які, повернувшись з роботи, тут же сідають до телевізора або поринать в газету. Подібна поведінка голови сім’ї знижує самоповагу дітей, їх гідність, оскільки вони відчувають, що менше означають для батька, ніж газета або телевізор. Подібний спосіб життя веде до того, що діти можуть стати такими ж пасивними, як і ви.
Батько-мазохіст. Такі татусі готові піти заради дітей на все. Вони проводжають до будинку з дискотеки в 3:00 ночі двадцятирічну дочку чи сина, платять штраф за розбите скло і т.д. Головне, щоб у їхніх нащадків не було ніяких проблем. Думка психологів з даного питання: у вас було важке дитинство або ви боїтеся втратити любов дітей. Треба вміти сказати «ні», так як дитина повинна навчитися відчувати відповідальність за вчинені ним вчинки.
Батько-трудяга. Батько проводить багато часу далеко від родини, часто знаходиться в роз’їздах, на роботі. Рідкісне і несистематичне перебування батька в колі сім’ї діти сприймають болісно, оскільки спілкування з ним просто необхідно. Коли він удома, діти поводяться виховано, так само, як і в присутності гостей, намагаючись турбувати його якомога менше. Тому, якщо ви у від’їзді, намагайтеся підтримувати зв’язок з дітьми, наприклад, по телефону. Після повернення з поїздки розкажіть дітям, які питання ви вирішували далеко від дому. Однак ніколи на нав’язуйте себе дітям, краще почекайте, поки вони самі проявлять інтерес до ваших службових справ.
Батько-кар’єрист. Ви живете тільки роботою, все інше, включаючи сімейні проблеми, відходить на другий план. Мрієте, щоб ні у кого в родині не було ніяких проблем, щоб вас не вивели з рівноваги, надавши можливість спокійно працювати і робити кар’єру. Діти отримують від вас будь-яку іграшку або одяг, про яку можуть тільки мріяти, відчуваючи про те, що батько не звертає на них належної уваги, так як робота для нього понад усе. Порада психологів: нехай ви живете лише роботою, проте у кожного є вихідні. В цей час намагайтеся якомога інтенсивніше проводити час зі своїми дітьми. Якщо є можливість, візьміть їх до себе на роботу, покажіть, у чому полягають ваші службові обов’язки.
Супертато. Такий батько завжди знаходиться в розпорядженні дітей, коли в цьому є необхідність. Він з усією серйозністю ставиться до виховання дітей, у яких є мрії, бажання і почуття відповідальності. Діти вірять в нього і знають, що завжди можуть розраховувати на підтримку батька, яка вселяє в них впевненість. Вони раді тому, що батько сприймає їх як дорослих. Залишайтеся таким, яким ви є, оскільки такі батьки — явище вкрай рідкісне.
Тато-товариш. Ви систематично ходите з дітьми на футбол, в кінотеатр, разом майструєте. Без вас в родині нічого не роблять. Природно, діти раді спільним програмам, щасливі і горді тим, що тато може знаходитися поруч. Але іноді діти хочуть побути на самоті або в колі своїх друзів. Порада психологів: такий батько любить дітей, із задоволенням проводить з ними час, але іноді така практика може мати негативні сторони. Діти, як і дорослі, іноді воліють усамітнитися, щоб помалювати, почитати, пограти з друзями, тобто зайнятися тим, що їм ближче.
«Тато-мама». По-материнськи турботливий тато. Всі функції матері бере на себе. Намагається відразу бути і татом, і мамою. А це йому не завжди вдається. У такі моменти буває нестриманим, запальним, злим. Коли ж все ладиться, тече як по маслу, він добрий, чуйний, дуже турботливий. Дитина, спілкуючись з таким типом татусів, весь час під пресом його настрою. А настрій тата — наче різко контрастний душ: то гаряче дуже, то дуже холодно … І майже немає золотої середини.
«Мама-тато». Нагадує «тата-маму», одну з різновидів його. У «мами-тата» головна турбота — як можна краще догодити дитині, тому дитина у нього «сидить» не тільки на шиї, але дуже часто і на голові. Як мати і як батько одночасно несе він всю батьківську ношу, без перепадів настрою і без контрастних «холодно» і «жарко». Дитині все дозволено і все йому прощається. Однак ця м’якість іноді здатна обернутися зворотним боком медалі в процесі виховання дітей.
«Карабас Барабас». Папа-лякало, злий і жорстокий, який визнає завжди і в усьому лише «їжакові рукавиці». Головною «їжею» в сім’ї для дитини при такому типі тата є страх, страх раба, пригнобленого, неповноцінного … Це страх, що заганяє душу дитини в лабіринт тупиків бездоріжжя. І в будь-якому тупику чекає дитину покарання за скоєне або просто як профілактика. Покарання, покарання … При такому типі тата одного разу закипить, немов лава у вулкані, почуття ненависті у дитини і прорветься … прорветься назовні, щоб собою обпекти Карабаса. Карабас створює сам для себе Везувій. А Везувій не любить «мовчати».
«Міцний горішок», який визнає лише правила без винятку, ніколи не йде на компроміси, щоб ними полегшити долю дитини, навіть в таких ситуаціях, коли він не правий. Його вдача — неприступна фортеця, він дійсно міцний горішок.
«Стрибуха Стрекоза». Це тато, що живе в родині, але не відчуває себе ще татом. Для нього дитина тільки гість, про якого повинна дбати мама. А він гостю подарує крапельку часу, але не більше … Його життя повинно протікати без турбот, як текло до появи в будинку дитини. Він не може позбутися почуття свободи і не хоче стати чиїмось рабом. Для нього еталон — холостяцьке життя, без дітей, адже дитина — тягар. … І до того ж важка ноша. Цю ношу хай несе мама. Хотіла сама. А йому неприємні капризи, сюсюкання. А дитині він потрібен завжди, постійно.
«Добрий молодець», «Сорочка-хлопець». На перший погляд здається, що дитині з батьком пощастило. Цей тато не просто є татом, а він відразу йому і як брат, і як друг. З ним завжди цікаво, легко, дуже весело. Він з будь-яким стороннім знайде спільну мову. Але, спілкуючись з чужими, щоб зробити приємне їм, він здатний надовго забути в цей час про власний борг батька, що, звичайно, не подобається мамі. А дитина живе в атмосфері конфліктів, десь потай співчуваючи татові, але не в силах нічого змінити.
«Ні риба, ні м’ясо», «Під каблуком». Не справжній тато — манекен. Тато, який не має власного голосу в родині і здатний лише підспівувати в хорі, де виконує соло його дружина, танцюючий під її дудку, — словом, що знаходиться під каблуком у мами. Навіть у найважчі моменти він не перейде на бік дитини, щоб допомогти йому, боячись зіпсувати відносини з дружиною. І малюк ніяк не зрозуміє, чи є у нього тато чи ні …

Що робити, якщо в дитини погана поведінка?

Яким чином сучасні батьки карають за погану поведінку і різні викрутаси своїх дітей? Деякі застосовуються каральні заходи: тьопають по попі малюка, примушують стояти в кутку чи лають.

Інші воліють філософію поневірянь: ігнорують його, позбавляють улюбленої речі, не дозволяють дивитися вечірні мультики або навіть перестають показувати дитині свою любов. Ви не замислювалися як всі ці заходи впливають на дитину? І взагалі як можна карати дитину? Коли дорослі хочуть поділити покарання на «погані» і «хороші», практично всі з них схиляються до такої думки, що фізичні покарання — це дуже не добре і напевно краще б за баловство оголосити дитині бойкот …
Однак травма психологічна, яку батьки можуть завдати покаранням, визначається не видом впливу на дитину, а тим, що воно означає для вас і дитини в контексті ваших з ним стосунків.

Якщо дитина впевнений у вашій любові й своєї «правильності», то в такому випадку навіть сильний ляпанець, від втомленою і роздратованою мами, не завдасть йому особливої шкоди, тому як має епізодичне, сьогохвилинне значення. Але якщо ви дотримуєтеся думки про те, що покарання — це ні в якому разі не ваш метод, і при цьому, в глибині душі вважаєте дитину мало цікавим моральним слабаком, негідним турботи і любові, то через якийсь час у нього з’явиться тверда впевненість в тому, що він безглузде створення і нікому не потрібний. І тоді звичайна фраза, сказана в розпачі: «Як же ти так міг!» — Буде говорити вам про те, що в ньому розчарувався самий потрібний і близька йому людина. Це сильно занижує самооцінку дитини і не допоможе йому, коли він стане дорослим. Така людина буде намагатися не вирішувати виникаючі перед ним проблеми, а просто йти від них.

Природно, це не означає, що бити корисно, а засуджувати погано. Головне, що виховуючи малюка, ви повинні піклуватися про те, щоб у діях і стосунках з оточуючими у нього були правильні орієнтири, а це залежить скоріше від відносин з вами, ніж від того, як, коли і за що ви його покарали. А Ваші стосунки з дитиною будуть залежати, в першу чергу, від Вашого внутрішнього до нього відношення. Тому що, найчастіше, основа поведінки дитини закладається первісною реакцією батьків на той чи інший вчинок. Малюк спочатку щиро вірить і відданий вам.

Тому в першу чергу потрібно починати з себе і свого ставлення до дитини.Не кидайтеся образливими словами, не ображайте дитини. Пам’ятайте, що критикувати необхідно не дитини, а його вчинок, обов’язково показуючи вихід із ситуації. Так у нього буде формуватися прагнення до успіху і впевненість у собі.

Тому проблема буде звучати правильніше не «як можна карати дитину», а чи можна взагалі його карати? Для відповіді на дане питання необхідно зрозуміти конкретні причини чому дитина погано поводиться в тій чи іншій ситуації. Адже у дітей, навіть у найменших, завжди є свої мотиви поведінки.

Дорогою до садочка

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні..
Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка (навіть якщо він розташований поруч з будинком чималою проблемою.
Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?
Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підвела, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу до дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих? Беріть ініціативу у свої руки!
Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру «Хто швидше добіжить до… того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (калюжі, кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, і дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу. У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.
Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка-а-а. І зраділа квітка-а-а!» І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно — зате весело! Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна використовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Наприклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються: навесні — розпускаються бруньки, потім з’являються листочки; влітку все цвіте; восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.
Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад зелений, і називає предмети тільки ці кольору. За кілька днів — жовтий тощо.
За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.
Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показ як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування а й допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.