З раннього віку потрібно привчити дитину до самообслуговування, до прибирання своїх іграшок, допомоги своїм рідним. Дошкільники легко і з великим задоволенням наслідують працю дорослих. Спочатку їм просто цікаво, а згодом у них виникає бажання допомогти — ось тут і закріплюються трудові навички і звички, проявляється працелюбність. Своєчасне трудове виховання необхідне і для підготовки дитини до школи, де зміст навчання і життя тісно пов’язані з працею.

Діти з охотою виконують будь-яку роботу пов’язану з домашнім господарством. Дитина обов’язково повинна закінчити почату роботу і виконати її охайно. Малюка потрібно вчити працювати — показ, розповідання, заохочення, нагорода — види роботи, за допомогою яких можна навчити і привчити дитину до праці. Гра і праця дошкільників тісно пов’язані, потрібно використовувати гру для заохочення дитини до праці.

Ремонтувати іграшки потрібно разом з дітьми, заохочувати їх до ремонту і виховувати вміння ремонтувати це виховує у дитини бережливість. Закінчивши гру, потрібно привчити складати свої іграшки. Необхідно проявити вимогливість до дитини і вчасно вміти проконтролювати їхню роботу. Всі види праці, які під силу дошкільникам, цінні для їх різнобічного, фізичного і психічного розвитку. З самообслуговування починається трудове виховання дитини. Умивання, одягання, самостійне вживання їжі — потребує до себе великої уваги — це база, основа самообслуговування.

У сім’ях, де на належному рівні приділяють увагу розвитку навичок і вмінь з самообслуговування, діти вмілі, спритні. Вони легко, без допомоги дорослих наводять порядок у ігровому куточку, витирають пил, допомагають накривати стіл.

А що робити коли дитина не хоче працювати? Зацікавте дитину: склав іграшки — багато вільного місця для гри з м’ячем, вимив руки після їжі — чистий одяг, книга. Важливо приділяти більше уваги якості виконаної роботи — чи чисто, охайно, чи правильно.

Деякі батьки вважають, що навичок необхідно навчати, навчати довго і терпеливо, через гру,змагання. Привчаючи дітей до порядку, потрібно строго вимагати цього і від себе. Не бійтеся розсипаної муки при приготуванні торта для тата, мокрої сорочки при пранні хусточки зверніть увагу на задоволене обличчя своєї дитини — ваша дитина задоволена собою, впевнена в собі,в такої дитини ніколи не виникне комплекс неповноцінності за невміння.

Коли маля з’явилося на світ , ми хочемо , щоб воно було здорове. Зокрема добре розвивалося психічно. І лише набагато пізніше починаємо замислюватися , якою людиною воно стане.

Наше дитя поступово опановує загальні . властиві форми поведінки серед людей і розвивається як індивідуальність. Збереження стосунків зі своїми батьками та близькими людьми – передумова , за якої особистість нормально розвиватиметься. Отже , добре ставлення близьких , особливо мами й тата, необхідне дитині. Толерантне ставлення до дитини — вагомий чинник виховання.

Потреба у визнанні — одна з найбільш значущих людських потреб. В ім’я цього дитина вчиться все робити краще – малювати, стрибати, бігати і т. д. Прагне бути кращою сама, аби стверджуватися в своїх моральних якостях. Як же вона старається.

Не будемо іронізувати над нашим малюком ! Не травмуйте сина чи доньку репліками типу «У тебе не вийде, облиш це заняття» , «Відчепись від мене і дай мені спокій», «Іди геть, я тебе не люблю». Не можна казати малому, що він тупий, брехун, баран, упертий віслюк тощо. Не вважайте , що приниження – дійовий засіб. Воно ще ніколи не давало позитивного результату. Позбавлення перспективи, зміцнення особистості не зміцнюють віри дитини в себе. Тільки батьківська любов і віра народжують оптимізм, бажання бути кращим. Дитина потребує емоційної підтримки, особливо батьківської.

Варто звернутися до батьківської інтуїції, яка підкаже , як зробити так, щоб дитина за власним бажанням , свідомо прагнула подолати свої недоліки. Наше маля – вже особистість. Але на шляху до розвиненої дорослої особистості на нього чекає стільки випробувань. Маля не може само розвивати свою унікальність. Йому потрібні постійне заохочення, довірче спілкування та батьківська любов.

Почуття власної гідності дає дитині змогу повніше реалізувати свої природні здібності, стимулює позитивні і захищає від негативних. Почуття власної нікчемності є проявом неприязні до самого себе, гальмує особистісний розвиток, блокує ініціативність,утруднює саморегуляцію. Тому забезпечення оптимальних психолого – педагогічних умов формування позитивного оцінного ставлення до себе – важливе завдання родинного і суспільного виховання.

Правильна оцінка дитиною свого «Я» є регулятором її моральної поведінки, лежить в основі знань про свої права та обов’язки , на ній ґрунтуються такі почуття як відповідальність, сором, провина, совість тощо.

Кожна дитина повинна знати свої права, обов’язки, розуміти і вміти пояснювати відмінність між ними. Діти повинні розуміти зв’язок між поняттями право, правило, честь, обов’язок. Ми, дорослі, маємо сформувати в дітей розуміння того. що в своїй поведінці треба керуватися моральними нормами , знати припустимі межі дозволеного. Ми маємо сприймати свою дитину як рівну собі людину.

У «Декларації про права дитини» (1959 р.) сказано: «Ми — діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і в що б ми не вірили, поводьтеся з нами, як з рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ, захищайте нас, щоб ми мали можливість рости гідно й вільно»

Правове виховання актуальне для сьогодення. У Базовому компоненті дошкільної освіти чітко окреслено зміст і обсяг знань, умінь і навичок з проблеми правового навчання. Він зорієнтований на системно організоване життя дитини дошкільного віку, створення таких соціально – педагогічних умов організації життєдіяльності, що допомагають їй якнайповніше само реалізуватися. Для засвоєння цих знань дітям пропонуємо дидактичні ігри, вправи на розвиток уваги дитини до самої себе, своїх почуттів, переживань; навичок спільної діяльності , почуття колективізму, розуміння інших людей; на усвідомлення стосунків у сім’ї; розуміння своєї унікальності; формування адекватної самооцінки. Розроблені вправи, ігри, завдання спонукають дитину до проявів ініціативності, самостійності, здатності до творчого розв’язання різних проблем, поваги до чужої думки, об’єктивної самооцінки.

Американський психологи Вірджинія Сатір сказала : «Якщо ми хочемо змінити світ, треба змінити сім’ю». Батьки – перші вчителі у школі становлення особистості. Тому звертайте інтерес до проблем захисту прав та гідності ваших дітей.